Цитата Президента РФ В. Путіна з його звернення 24 лютого 2022 р. у зв'язку з початком вторгнення російської армії на територію України: «...практично скрізь, куди Захід приходить встановлювати свій порядок, - нехтування міжнародним правом. У цьому ряду й обіцянки нашій країні не розширювати ні на один дюйм НАТО на схід. Повторю - обдурили, а висловлюючись народною мовою, просто кинули... Нам із вами просто не залишили жодної іншої можливості захистити Росію. У зв'язку з цим... мною ухвалено рішення про проведення спеціальної військової операції».
Цю претензію до країн НАТО В. Путін неодноразово озвучував як до, так і після 24 лютого 2022 року. Саме на основі цієї претензії було складено вимоги Росії до США і НАТО про надання їй «гарантій безпеки», висунуті в грудні 2021 року на тлі скупчення російських військ біля кордонів України. Порушення нібито даної Заходом обіцянки не розширювати НАТО на схід Путін використовував як одне з головних обґрунтувань вторгнення на територію України.
.png){kind=small}
Ігор Тодоров, доктор історичних наук, професор.
Факти
Питання про існування домовленості про нерозширення НАТО у Східну Європу обговорюється з початку 1990-х років. Про це написано сотні статей і десятки книг. У них величезна кількість фактичного матеріалу (імен, дат, ...) та інтерпретацій авторів (хто, кому, що обіцяв...). Усе це створює таке тло, в якому втрачається суть питання. У своєму аналізі ми не повторюватимемо всі ці деталі й зупинимося лише на трьох принципових аспектах, які дають змогу однозначно відповісти на запитання, винесене в заголовок статті: чи справді Захід не виконав своїх зобов'язань і тим самим дав Росії підставу порушити норми міжнародного права?
Аспект 1. Про який тип домовленостей говорить В. Путін?
У міждержавних відносинах усі «обіцянки» (точніше, домовленості) поділяються на два типи: а) такі, що мають юридичну силу, і б) такі, що не мають юридичної сили. Перші регулюються міжнародним правом і є обов'язковими до виконання. Другі - можуть мати політичне значення і впливати на відносини між сторонами, але не є юридично обов'язковими, тобто такі обіцянки не є зобов'язаннями.
У міжнародному праві юридично обов'язкові договори регулюються принципами, встановленими, наприклад, Віденською конвенцією про право міжнародних договорів [1]. Згідно з цими принципами, міжнародне право не визнає порушення неформальних домовленостей як виправдання для порушення юридично обов'язкових договорів. Держави зобов'язані дотримуватися своїх юридичних зобов'язань незалежно від політичних чи неформальних домовленостей [2, 3]. Інакше кажучи, порушення однією державою домовленості, яка не має юридичної сили, не може слугувати законною підставою для порушення юридичних зобов'язань іншою державою.
Президент Путін не заперечує вторгнення російської армії на територію України 24 лютого 2022 року, факт якого є відкритим порушенням норм міжнародного права, зокрема статті 2 (4) Статуту ООН [4], Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIX) [5] та Будапештського меморандуму 1994 року [6]. Однак він стверджує, що це вторгнення виправдане порушенням з боку Заходу домовленості про нерозширення НАТО на схід. Таким чином, Володимир Путін має на увазі, що ця домовленість належить до першого із зазначених вище типів, а саме, до домовленостей, що мають юридичну силу.
Отже, йдеться про те, що Захід нібито порушив юридично обов'язкову домовленість не розширювати НАТО на схід.
Аспект 2. Про яку форму домовленості може йти мова?
Абсолютно точно відомо, що письмових гарантій про нерозширення НАТО у Східну Європу не отримував ні Радянський Союз за Михайла Горбачова, ні пострадянська Російська Федерація за всіх її президентів [7; 8]. При цьому загальновідомо, що питання про нерозширення НАТО на схід неодноразово обговорювалося в 1990-1993 роках на зустрічах офіційних осіб зацікавлених сторін, що підтверджується документально [7-10]. Однак усі ці обговорення завершувалися лише висловленням думок про те, що НАТО не повинно було б розширюватися на схід, але не містили жодних зобов'язань із цього приводу. Письмових гарантій ніхто ніколи не давав, їх не існує.
Таким чином, домовленість про нерозширення НАТО на схід (навіть якщо припустити, що така була), могла мати місце тільки в усній формі. Володимир Путін це сам неодноразово підтверджував (ще кілька посилань: а, б, с). Інакше кажучи, якщо розглянута обіцянка і була зроблена, то вона належить до форми oral agreement (усна угода).
Аспект 3. Чи може oral agreement (усна угода) мати юридичну силу в розглядуваному випадку?
У принципі, в юридичній практиці бувають випадки, коли усна угода може мати юридичну силу. Однак у цьому конкретному випадку це абсолютно виключено, оскільки усна угода не відповідає процедурі ухвалення рішень у НАТО (одноголосне голосування плюс ратифікація кожною країною). Інакше кажучи, навіть якби хтось із лідерів країн-членів НАТО пообіцяв, що НАТО не буде розширюватися, необхідна була б спільна згода і схвалення кожної держави-члена НАТО. Тому в питаннях прийому або неприйому нових членів до НАТО oral agreement безумовно не може мати юридичної сили.
Отже, підсумуємо:
Перше. Говорячи про обіцянку не розширювати НАТО на схід, Володимир Путін має на увазі не просто словесне запевнення, а юридичне зобов'язання, порушення якого дало йому підставу порушити норми міжнародного права.
Друге. Обіцянка не розширювати НАТО на схід, навіть якщо і була дана (що не доведено), то тільки в усній формі, тобто у формі oral agreement. Письмових гарантій ніхто ніколи не давав, їх не існує.
Третє. У питанні розширення членства в НАТО oral agreement не може мати юридичної сили, оскільки форма усної угоди суперечить процедурі прийняття в НАТО подібних рішень.
На закінчення нагадаємо ще один факт, який сам по собі знімає всі питання в суперечці «обдурили» чи «не обдурили» Росію в питанні розширення НАТО на схід. У 1997 році, тобто за два роки до вступу в НАТО перших східноєвропейських країн (Угорщина, Польща, Чехія), Росія підписала Основоположний акт Росія-НАТО (підписанти Борис Єльцин і Хав'єр Солана), в якому визнається для всіх держав «право вибору шляхів забезпечення власної безпеки» [11].
Вердикт
Твердження Путіна про те, що НАТО порушив свої зобов'язання щодо нерозширення на схід - це неправда. НАТО ніколи не давав ні Радянському Союзу, ні Російській Федерації юридичних гарантій нерозширення на схід. Вигадане «віроломство» НАТО Путін використовує для виправдання фактів порушення Росією норм міжнародного права, насамперед щодо України.
Джерела інформації
1. Віденська конвенція про право міжнародних договорів. Прийнята 23 травня 1969 року.
2. Доповідь про міжнародні угоди, що не мають обов'язкової юридичної сили, підготовлена Спеціальним доповідачем Матіасом Форто. Генеральна Асамблея ООН. Комісія міжнародного права. Сімдесят п'ята сесія. Женева, 29 квітня - 31 травня та 1 липня - 2 серпня 2024 року [оригінал англійською мовою].
3. Non-Legally Binding Agreements in International Law. Strasbourg. Council of Europe. Committee of Legal Advisers on Public International Law, 26 March 2021.
4. Статут Організації Об'єднаних Націй.
5. Резолюція 3314 від 14 грудня 1974 року, ухвалена на XXIX сесії Генеральної Асімблеї ООН. Визначення агресії.
6. Зібрання договорів ООН, Том 3007, I-52241 - Будапештський меморандум англійською, російською та українською мовами з підписами сторін + переклад французькою (англ.) (рос.) (укр.) (фр.) (PDF). treaties.un.org, United Nations Treaty Collection (2 жовтня 1994). Дата звернення: 25 серпня 2022 року. Архівовано 29 січня 2022 року.
7. M.E.Sarotte. Not One Inch: America, Russia, and the Making of Post-Cold War Stalemate. Yale University Press, 2021, 568 p.
8. James Goldgeier. Promises Made, Promises Broken? What Yeltsin Was Told About NATO in 1993 and Why It Matters. War on Rocks. July 12, 2016.
9. Von Klaus Wiegrefe. Neuer Aktenfund von 1991 stützt russischen Vorwurf. Spiegel Ausland. 18.02.2022.
10. Один з аргументів для вторгнення в Україну - нібито дана Заходом обіцянка не розширювати НАТО на схід. І навіть знайшлися нові документи, які це підтверджують (Спойлер: не підтверджують). Медуза, 25 лютого 2022 року [російською мовою].
11. Основоположний акт про взаємні відносини, співробітництво і безпеку між Російською Федерацією та Організацією північноатлантичного договору. 27 травня 1997 року [англійською мовою]
Фото на обкладинці: Дзеркало тижня
.png){kind=small}
Шановний читачу! Ми запрошуємо вас поділитися своєю думкою про дану статтю і загалом про проєкт Trust but Verify через доступні канали зв'язку. Вашу думку ми врахуємо під час підбору контенту та верифікації інформації. Якщо ваші аргументи будуть переконливими, ми готові внести корективи в оцінки тверджень, фактів і висновків.