Андрій Вознесенський. Поклик озера

Вірш "Поклик озера" Андрій Вознесенський написав 1965 року, будучи вражений розповіддю місцевого жителя з Івано-Франківської області (Україна) під час їхньої спільної риболовлі: "Раніше тут озера не було, а був глибокий яр. У 1942 році нацисти та їхні місцеві пособники загнали сюди євреїв із гетто і розстріляли. Щоб приховати сліди злочину, яр затопили водою з найближчої річечки. А риба тут ловиться відмінно!" - задоволено потирав руки оповідач.

Редактор поста - Галина Носовицька, автор публікацій проєкту Trust but Verify.

Довідка: Андрій Вознесенський (12 травня 1933 - 1 червня 2010) - один із найяскравіших радянських поетів-шістдесятників. Учень Маяковського і Пастернака. У своїй творчості відстоював свободу і гідність особистості як найвищі людські цінності. 

Поклик озера
(джерело російськомовного оригіналу: poems.net.ua, переклад українською мовою - Вікторія Жерденовська)

    Пам'яті жертв фашизму
    Певзнер 1903, Сергєєв 1934,
    Лебедєв 1916, Бірман 1938,
    Бірман 1941, Дробот 1907...

Наші кеди як приморозило.
Тиша. Земна.
Гетто в озері. Гетто в озері.
Три гектари живого дна.

Чоловік в піджачку гороховому
обіцяє чудовий улов,
тільки кров
      на гачку його крихкому,
кров!

"Не можу,- каже Володька,-
а по рилу - не зойкну,
це нібито
    не вкладається в мозку!

Я живою водой вмиюся,
може, чиєсь життя розплещу.
Може, Машеньку або Мойшу
по обличчю розмажу й плечу.

Не торкайся води плоскодонкою,
шановний інвалід,
ты помацай ії долонею -
болить!

Може, також не чиїсь давні,
а долоні дружини - мені,
плечі, волосся, очікування
будуть кимось розчинені?

То базарами колосальними
в жерсть барабанить зябрами
те, що було теплом, очима,
на коліна приходило з жалями..."

"Не можу,- каже Володька,-
лише примружуся -
            у чавунних ночах,
немов риби на сковорідках,
танцюють жінки й кричать!"

Третю ніч як Костров п'є.
І ночами кличе з обриву.
      І до нього
      З'являється
      Риба
      Чудо-юдо озерних вод!

"Риба,
  летюча риба,
   з вогняним обличчям мадонни,
     з плавниками білими
       як свистять паровози,
                  риба,
Ріва тебе звали,
           золота Ріва,
           Рівка, або як-небудь ще,
з обривком
  колючого дроту або рибальским гачком
     у верхній губі, риба,
риба болю і печалі,
  пробач мене, прокляни, але що-небудь відповіси..."

Нічого не відповідає риба.

     Тихо.
     Озеро прикордонне.
     Три сосни.
Найдивовижніше сховище
життя, хмари, височини.

    Лебедєв 1916, Бірман 1941,
    Румер 1902, Бойко обидва 1933.

Зображення на обкладинці - картина австралійського художника Грема Геркена 

Шановний читачу! Ми запрошуємо вас поділитися своєю думкою про цей пост і загалом про проєкт Trust but Verify через доступні канали зв'язку.